ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ – ПОВЕРНЕННЯ ДО ЄДНОСТІ З БОГОМ

Л Ю Т И Й

ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ –

ПОВЕРНЕННЯ ДО ЄДНОСТІ З БОГОМ

І неділя місяця (5 лютого 2012 р.)

Необхідність та наслідки Таїнства Покаяння і Примирення

О. Григорій СЕМЕНКОВ

Харківсько-Запорізька Дієцезія

АДОРАЦІЯ

Господи, сьогодні Ти збираєш нас, щоб ми перебували разом із Тобою, дякували Тобі, прославляли Тебе за Твою велику любов і Твоє безмежне прощення. Від самого початку Ти твориш людину на свій образ – образ досконалої спільноти Отця і Сина і Святого Духа, в якій немає ані протистояння, ані суперництва, але все з покорою та в мирі. Ти твориш також і цілий світ, аби Твоє улюблене творіння, чоловік і жінка, співпрацюючи із Тобою, ставали подібними до Тебе. Однак, Господи, щось затьмарює в нас цей образ Божий і закриває нам дорогу уподібнення до Тебе.

Ми безперестанку відчуваємо свою крихкість та смертність: голод, холод, нагота і хвороби пригадують нам про те, ким ми є. Тому ми змушені шукати засобів, аби продовжити своє тлінне існування, забезпечити власними силами не тільки завтрашній день, але також свою старість, захиститися від нещасних випадків та передбачити все наперед. Наша гординя і наше людське бажання егоїстично вживати світ та інших людей задля власної користі ламає досконалу єдність з Тобою, Господи, віддаляє нас одне від одного. Однак, Спасителю, Ти ніколи не полишаєш створеної Тобою людини. Ісусе, Ти нагадуєш нам, ким є Ти і Отець: «все моє - твоє, твоє ж – моє» (Йн 17, 10), і запрошуєш нас входити до цієї Спільноти. Це навіть не розподіл спільного, а цілковита єдність і відданість одне одному. Такої єдності ми – порох, взятий із землі – досягти власними силами ніколи не зможемо. Лише даром, прийнятим від Тебе, ми можемо бути тими, ким покликані бути – улюбленими дітьми Отця, вибраними співспадкоємцями Христа, наслідниками Бога.

Тож в Святому Хрещенні Ти, Господи, даруєш нам прощення, даруєш нам відновлення Твого образу, і навіть більше – запрошуєш стати на шлях уподібнення до Тебе. Однак, Господи, наша видима людська природа не змінилася автоматично і ми продовжуємо падати і грішити. Для чого, Господи, ти допускаєш приниження свого маєстату аж до такої міри?

В Таїнстві Святої Сповіді Ти пробачаєш нам кожен вчинений гріх, але з єдиною умовою: своє прощення Ти даєш даром. Наше небажання приймати Твою милість, закритість на Твій дар, і навіть ворожнеча проти Тебе – це гріх надзвичайної гордині. Це стан, в якому людське серце постійно очікує розплати за власні помилки і вважає людські недосконалості та слабкості прокляттям від Тебе.

Однак, Господи, ти нескінченно добрий. А доказ Твоєї безмежної благості - це дар нашої свободи, причому такої, що Ти допускаєш навіть зло помилок, аби з нього вивести для людини благо (пор. Ам 3,6). Зрештою, найбільшим злом в історії є смерть справедливого і вірного – Ісуса Христа. Вона стала для нас завдатком спасіння і доказом Твоєї, Господи, любові.

Важко нам людськими силами прийняти і неможливо повірити, що Ти, Боже хочеш обдаровувати слабких і використовуєш недосконалості, аби об’явити Себе людині. Адже у Таїнстві Сповіді ми не представляємо Тобі своїх заслуг чи своїх добрих діл, щоб отримати від Тебе заплату, але приносимо Тобі лише наші смутки, наш тягар помилок, наші зневаги та слабкості, аби обміняти їх на Твоє прощення. Який же великий дар Ти даєш своїй Церкві, аби грішник, почувши слова «І я, розгрішаю тебе від твоїх гріхів, в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» був упевнений, що його гріхи і справді були прощені!

О Господи, Ти все дивно вчинив, і цілий сотворений Всесвіт – ікона Твоєї мудрості, але ще більше про Тебе самого, про те, Ким Ти є, говорить Твоє велике пробачення. Ти завжди дієш у Таїнстві Сповіді як лагідний і люблячий Отець, приймаючи кожного грішника з великим співчуттям та милістю. Тож без прощення наших переступів і без виявлення до нас Твоєї довготерпеливості, ми ніколи б не пізнали Твоєї, Боже, любові і не мали б змоги уподібнюватися до Тебе аж так, як подібним до нас Ти став в Ісусі Христі.