Л Ю Т И Й
ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ –
ПОВЕРНЕННЯ ДО ЄДНОСТІ З БОГОМ
І неділя місяця (5 лютого 2012 р.)
Необхідність та наслідки Таїнства Покаяння і Примирення
О. Григорій СЕМЕНКОВ
Харківсько-Запорізька Дієцезія
ПРОПОВІДЬ
Дорогі брати та сестри!
У нашому приготуванні до Всеукраїнського Євхаристичного Конгресу, сьогоднішньої неділі ми усі разом маємо задуматись та прославити Бога за дар Таїнства Сповіді. Бог у своєму великому милосерді, прагнучи нашого спасіння, дарує нам можливість примирення з Ним. Нехай наші роздуми про необхідність та плідність цього Таїнства допоможуть нам наново відкрити його значення у нашому житті.
1.Чому необхідно сповідатися?
Насамперед, нам треба усвідомити собі велич Божого дару, який був даний людині при створенні світу. Як говорить Святе Писання у книзі Буття, - після створення людини Бог дарував їй усе, що створив. Дав також владу панувати над усім творінням. Але, передусім, людина отримала дар приязні з Творцем. Адам і Єва відчували присутність Господа Бога, що ходив собі Едемським садом під час денної прохолоди (пор. Бут. 3.8). Але ця гармонія була порушена. Неприятель людини, тобто сатана, спокушає її, впроваджуючи сумнів: “Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?” І не зупинився на цьому, продовжуючи: “Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте плід, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло”. Як в першому, так і в другому реченні правда перемішана з неправдою. Правда, що Бог забороняв, але неправда, що забороняв не їсти з усіх дерев, тільки з одного, також правдою є, що «відкриються у вас очі», але неправда, що «станете як Бог». Йдучи за цією брехнею, людина втрачає приязнь з Богом. Вона починає соромитись, страхатись і ховається, бо побачила свою нагість. Тут ми бачимо суть людського гріха. Спочатку гріх здається чимось приємним, але після його скоєння не все так чудово, як здавалось. Приходить страх, біль і пустота, починаємо ненавидіти самих себе, тому що гріх обдирає з людської гідності. Однак Бог у своїй нескінченній любові до людини, яка не повірила Йому, дає їй надію на спасіння. Через обрання ізраїльського народу та його історію Бог готував людство до того моменту, коли послав у світ свого Єдинородного Сина, щоб врятувати нас від гріха та смерті. Приймаючи з вірою правду, що Ісус Христос, будучи Богом, став Людиною, страждав, помер та був похований і воскрес у третій день ради нашого спасіння, ми приймаємо Таїнство Хрещення, яке змиває з нас первородний гріх і чинить нас Божими дітьми. Хрещення є головним місцем першого й ґрунтовного навернення. Через віру в Добру Новину Бог Отець в Ісусі Христі знову дарує нам чудову можливість жити з Ним у приязні. Через Хрещення Ісус зробив нас “святими й бездоганними” (Eф.1.4). Однак нове життя, прийняте в Христі, не усунуло немочі й слабкості людської природи, схильності до гріха, яку традиція Церкви називає похіттю і яка залишається в охрещених. Цієї правди ми щоденно досвідчуємо, тому що грішимо. Тут не потрібно нікого у цьому переконувати. Вистачить подивитися на своє життя. А тим, хто вважає себе безгрішними, слід пригадати слова Святого Йоана Євангелиста з його першого послання: ”Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо і правди в нас немає”. Постає питання: що робити? Відповідь – ось вона: потрібно у своєму серці відгукнутися на заклик Христа до навернення: “Сповнився час, і Царство Боже близько, покайтесь і вірте в Євангеліє” (Мк.1.15), цей заклик продовжує невтомно лунати у Його Церкві. Якщо у моєму серці вже є прагнення навернення, це свідчить про те, що Божа благодать діє в мені і потрібно лише відповісти на цю милосердну любов Бога, Який перший полюбив мене. Знову народжується питання, як це зробити? Тобто, за цим внутрішнім наверненням мають слідувати зовнішні прояви покаяння. Іншими словами, ми можемо сказати, що це моє внутрішнє покаяння, котре є бажанням і постановою змінити своє життя в надії на Боже Милосердя та поміч Його благодаті, я виражаю Тим, що приступаю до Святої Сповіді. У цьому Таїнстві ми пізнаємо велич любові Бога та правду про наш гріх. “Людське сердце навертається, дивлячись на Того, Кого зранили наші гріхи,”- так говорив Святий Климент Римський. У відповідь на питання, чому необхідно сповідатися, можна сказати, що так ми хочемо припинити гріх, хочемо відвернутись від зла та розкаятись за злі вчинки, котрими образили Доброго Бога. Але, передусім, ми приступаємо до Святої Сповіді тому, що хочемо примиритися з Богом.
2. Наслідки Таїнства Примирення
Розмовляючи про спасенні наслідки Таїнства Сповіді для людської душі, варто спочатку пригадати, як сповідатись. Пригадаймо ті п’ять умов доброї сповіді, котрі ми вчили, коли вперше готувалися до цього Таїнства. Першим кроком на дорозі до примирення з Богом є іспит сумління. Тут задаємо собі питання, чим образили Бога. Чи все, що я думаю, говорю та чиню, роблю з любов’ю? Часто трапляється, коли доросла людина сповідається, як дитина, тобто робить іспит сумління за дитячою формою. Не помічає, що її свідомість гріха повинна змінитися, тому що змінилося її життя. Наше сумління має формуватися відповідно до правди, котру пізнаємо в Святому Письмі та в навчанні Церкви. Наступним кроком є жаль за гріхи. Він є болем душі і ненавистю до вчиненого гріха та має походити з любові до Бога, тоді жаль є досконалим. Він відпускає легкі провини, також і смертні гріхи, якщо містить в собі сильну постанову висповідатися при першій нагоді. Натомість недосконалий жаль, який народжується зі страху перед вічним прокляттям, також є Божим даром і розпочинає процес нашого навернення, котрий під впливом Божої благодаті завершується сакраментальною сповіддю. Наступним кроком на дорозі навернення є визнання перед священиком усіх смертних гріхів, свідомість яких маємо. Щодо сповіді з легких гріхів, то, хоча вона не обов’язкова, але допомагає боротися з нашими поганими звичками та піддатися зціляючій благодаті Христа на нашому шляху до досконалості. Святий Августин говорив: «Сповіддю ми руйнуємо зроблене нами, а тим самим даємо Богові можливість врятувати створене Ним. Початок добрих діл – це визнання злих діл». Наступні два кроки, - тверде рішення більше не грішити та відшкодування за вчинений гріх, - мають бути відповіддю на досвідчення безмірної Любові Бога. Слід зауважити, як говорить про це Катехизм Католицької Церкви, що цих два кроки можемо зробити лише через Ісуса Христа, оскільки з Нього черпаємо силу, через Нього жертвуємо їх Богу, з Котрим примирились, і завдяки Йому вони приймаються Отцем. І тому у тих, хто з розкаяним серцем і побожним наставленням приступає до цього джерела Божого Милосердя, яким є Таїнство Сповіді, настає мир і спокій сумління. Підтвердженням цього є слова формули розгрішення («Нехай уділить тобі прощення та миру»), яку священик, котрий є служителем цього дивовижного Таїнства, промовляє після нашої сповіді. Навіть з суто людського погляду визнання гріхів визволяє людину та полегшує її психічний стан. Тому сьогодні так багато невіруючих людей звертається до психологів, щоб їх вислухали. А ми з вами сьогодні говоримо про Таїнство, у якому присутній Сам Господь Ісус Христос. Ця душевна розрада є закорінена у певності, що Бог простив мені гріхи. Ця свідомість відновлює гідність та наповнює життя Божим благословенням. Любі, ми можемо тут говорити про інші дари та їх користь для нашого життя. Це буде правдиве. Навіть той факт, що кожен з нас по-іншому переживає цю зустріч з Христом. Але незмінним залишається те, що наслідком Таїнства Сповіді є з’єднання нас у найбільшій приязні з Богом та примирення із Церквою. Ці спасенні наслідки Святої Сповіді для нашого життя стануть предметом окремих розважань через два тижні. Сьогодні ж, під час виставлення Пресвятих Дарів, будемо дякувати Доброму Богу за дар Його Милосердя, яке невтомно являє нам у Таїнстві Примирення.
